Гіппократ і його учні.

Бехтерев Володимир Михайлович (забавний збіг)

Цікаво тут буде сказати про забавний збіг: рік народження Володимира Бехтерева збігся з початком діяльності Балінського в області психіатрії. Отже, 1857-ой рік. Через шістнадцять років Бехтерев, закінчивши сім класів ненависної гімназії, поїхав до Петербургу, в Медико-хірургічну Академію. Адже і не збирався зовсім присвячувати себе медицині. У гімназії вчився так собі (окрім трійок у випускному свідоцтві четвірки по фізиці і закону божому) . Дуже захоплений природними науками. Але прикласти свої бажання у Вятке було нікуди, а сама думка про продовження навчання в гімназії йому осоружна. Довкруги Вятка і нудьга, а попереду, здається, безвихідність. Тут-то і підвертається випадково оголошення про прийом в Медико-хірургічну Академію після сьомого класу гімназії. Але навіть вже будучи студентом, Бехтерев не збирається займатися саме мозком. Його, як майбутнього природника тягне зовсім до іншого. То він думає присвятити себе акушерству — цікаво йому, чи бачите як застосовуються точні закони механіки в такій тонкій справі, як народження людини; то очні хвороби привертають до себе його увагу. Займає його, наскільки закони фізики сприяють дослідженню зору.
У Академії відбулося знайомство Володимира Бехтерева з молодим палатним лікарем Іваном Сікорським. Сікорський — знаменита особа часто повторював, що треба бути повним ідіотом, аби займатися чим-небудь іншим, ніж пізнанням людини. Сорок років після цього тривала їх приязнь і дружба, а коли вони одного дня і раптом виявилися непримиренними ворогами, про предмет їх ворожнечі взнав весь світ.
У лікарні і в Академії Бехтерева повністю захопила наука. Але, не дивлячись на всю його відчуженість від політичних справ, влітку після третього курсу, він виїхав на війну до Болгарії. Військова кампанія його тривала всього чотири місяці — почалася на переправі російських військ через Дунай і закінчилася жорстокою лихоманкою від нічлігу на сирій землі. Він повернувся до Петербургу абсолютно іншим, ніж покидав його, і головне в цій зміні було відчуття співчуття, що більш не залишало його ніколи.